Костомаров Микола Іванович

image076

Костома?ров Мико?ла Іва?нович  (16 травня 1817, Юрасівка Острогозького повіту Воронезької губернії на Подонні; † 19 квітня 1885 р., Петербург) — видатний український і російський історик, поет-романтик, мислитель, громадський діяч, етнопсихолог.

У 1833 р. став студентом iсторико-фiлологiчного факультету Харкiвського унiверситету (до цього часу в унiверситетi ще залишалося близько десятка «колишнiх» масонiв).
Після закінчення університету Костомаров пішов на військову службу, був юнкером у Кінбурзькому драгунському полку в Острогозьку.

Почавши розбирати багатий архів повітового суду, у якому зберігалося діловодство колишнього козацького полку з часу заснування міста, Костомаров став істориком полку. Його твір з цього приводу не зберігся, проте він відіграв велику роль у формуванні його інтересів як ученого.

Тоді ж Костомаров переконався, що історію треба вивчати не лише за літописами, але за народною творчістю. Для ліпшого знайомства з життям народу він, за його ж словами, почав «етнографічні екскурсії з Харкова сусідніми селами і шинками».

Великий вплив у ті роки справили на Костомарова вчення Йоганна Гердера, гегелівська філософія, чеське слов’янофільство, європейська романтична традиція (особливо творчість Ернста Теодора Амадея Гофмана).

Прослухані навесні 1838 року в Московському університеті лекції літературознавця Степана Шевирьова зміцнили в ньому романтичне ставлення до народності.

Уже в харківський період життя Костомаров став схилятися до думки про те, що серед слов’янських народів саме українському належить особлива місія у справі визволення всіх слов’ян від імперського деспотизму і кріпосницького рабства. У віршах і поемах тих років він оспівує князівські і козацькі часи України. Свої поетичні твори Костомаров друкує в різних альманахах і видає у вигляді збірників «Українські балади» (1838) і «Гілка» (1840) під псевдонімом «Ієремія Галка». Тоді ж під впливом творчості Вільяма Шекспіра створює історичну драму «Сава Чалий» (1838) і трагедію «Переяславська ніч» (1841).

У 1842 р. М. Костомаров надрукував дисертацiю “Про значення унiї в Захiднiй Росiї”, але архiєпископ Харкiвський Iнокентiй був обурений її змiстом i вимагав книгу Костомарова спалити.

Входив до складу Кирило-Мефодiєвського (Україно-Слов’янського) братства, що було створене в 1844 р. в Києвi.

Основнi програмнi документи братства «Закон Божий або Книга буття українського народу» написанi в масонському стилi, вiдповiдали масонським iдеям.

Крiм того, «Закон Божий…» був лише вiльним перекладом твору масона Адама Мiцкевича «Ksiкgi narodu polskiego i Pielgrzymstwa polskiego».

 

Leave a Reply

  

  

  

You can use these HTML tags

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>